Мурашина кислота відноситься до речовин 2-го класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76). Гранично допустима концентрація її в повітрі робочої зони виробничих приміщень (ГДК) складає 1 мг/м³ (ГОСТ 5848-73 Реактиви. Кислота мурашина). Визначення парів мурашиної кислоти в повітрі проводять йодометричним методом.

При перевищенні гранично допустимої концентрації пари мурашиної кислоти діють дратівливо на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і очей; мурашина кислота викликає також опік шкіри.

При роботі з препаратом слід застосовувати індивідуальні засоби захисту відповідно до типових галузевих норм.

Не допускати потрапляння препарату всередину організму.

Перша допомога при опіках - рясне промивання водою.

Приміщення, в яких проводяться роботи з препаратом, повинні бути обладнані загальною припливно-витяжної механічної вентиляцією. Аналіз препарату слід проводити у витяжній шафі лабораторії.

Мурашина кислота - легкозаймиста рідина з температурою спалаху 60 °С, температурою самозаймання 504 ° С.

Водний розчин, що містить 85% мурашиної кислоти, є горючою рідиною з температурою спалаху (у відкритому тиглі) 71 °С, температурою займання 83 °С.

Роботи з препаратом слід проводити далеко від вогню. При загорянні для гасіння слід застосовувати розпорошену воду.